Пропоноване, уже 14-те, видання Правописного словника Григорія Голоскевича і сьогодні привертає увагу читача як перший тип такого видання в історії нашого словникарства, як Словник, створений на засадах т. зв. скрипниківського правопису, який радянська влада суворо заборонила, зорієнтувавши українську орфографію на традиції російської правописної практики. Це цінна пам’ятка трагічних для нашої культури 20–30-х років ХХ ст. Вдумливому читачеві Словник частково допоможе відповісти на численні запитання. Наприклад: чому «Правописний словник» Григорія Голоскевича беззастережно прийняли українці за кордоном? Чому і в Україні деякі видання і сьогодні користуються ним? Чому в наших текстах маємо різнобій у написанні низки слів? Чи узаконені новою редакцією Українського правопису написання Афіни – Атени, лауреат – лавреат, радості – радости, Русі – Руси, ірій – ирій сприяють стабілізації правописних норм? Чому чинний правопис узаконює написання (і відповідну вимову) слів парафіяльний, Маркіян, Купріян, але зобов’язує писати матеріальний, Юліан, Адріан? Видання призначене студентам гуманітарних факультетів, мовознавцям, лексикографам, культурологам, історикам. Засвідчує нашу шану і вдячність тим, хто загинув за переконання, вірність рідному Слову, за жертовну працю заради його утвердження.